Новоаврамівська сільська рада

Село Новоаврамівка - центр Новоаврамівської сільської ради. Розташоване від райцентру на відстані 15 км., від залізничної станції – 18км.

Виникло в кінці 17 ст. – на поч. 18 ст. Перша згадка датована 1775 р. Село входило до 15 найзначніших населених пунктів Хорольської сотні Миргородського полку. Інша назва – Усова Аврамівка. З 1781 року ввійшло до складу Хорольського повіту Київського намісництва. З січня 1787 р. закріплюється назва Нова Аврамівка.

В 1781 р. в селі було 190 хат, в яких жили: виборні козаки – 78 хат, підпомічники – 83 хати, посполиті коронні, в т.ч. рангові – 127 хат, підсусідки посполити – 12 хат.

В 1776 р. була побудована Вознесенська церква.

На 1787р. було 743 душі чоловічої статі - козаків, казенних селян, кріпаків, які належали козацькій старшині – сотнику Матвію і військовому товаришу Семену Лагоді.

У 1795р. – налічувалося 19 вітряків.

У 1859р. було 239 дворів - 1858 жителів, у 1861р. - 1947 жителів.

Після 1861 р. с.Новоаврамівка стає центром волості Хорольського повіту Полтавської губернії.

На 1910р. з 320 господарств майже 25 % було безземельних. Населення займалося ремеслом та кустарним виробництвом – 5 теслярів і столярів, 8 ковалів, 18 ткачів, 12 кравців, 3 шевці. Було збудовано паровий млин, складські приміщення для зерна, 2 крамниці. В 1912 р. відкрито медпункт – на 9 сіл і 63 хутори волості, де працював один фельдшер. З 1840 р. діяла двокласна школа, де навчалося 40-45 хлопчиків, з 1895 року – земська та жіноча церковно-парафіяльна школа, з 1912 р. – чотирикласна школа, бібліотека.

В кінці грудня 1917 р. проголошено радянську владу. В листопаді 1920 р. село відвідав Всеукраїнський староста Г.І. Петровський.

У другій половині 20-х на поч. 30-х р. виникли кооперативні об’єднання: кредитно - машинне товариство, ТСОЗ „Червона зірка”, артіль „Своя праця”. В 1935 р. в селі було відкрито середню школу, збудовано клуб з кіноустановкою, бібліотеку з читальним залом.

Під час німецько-фашистської окупації було розстріляно 6 чол., селу завдано значних руйнувань. В післявоєнний час збудовано цегельний завод, налагоджено виробництво черепиці.

У селі відкрито відділення зв’язку, автоматичну телефону станцію, готель, універмаг, стадіон, лазню, перукарню, Будинок побуту, Будинок спеціаліста, середню школу, лікарню, амбулаторію, аптеку, дитячі ясла, Будинок культури, бібліотеку. 01.05.1959 р. було відкрито сільський історико-краєзнавчий музей, який у 1968 р. удостоєний звання „народного”. З 1957 р. видавалася місцева багатотиражна газета „Червона зірка”.

В 1967р. в селі споруджено пам’ятник В.І. Леніну. Встановлено надгробки на братській могилі борців за владу Рад – 1966р., на братській могилі радянських воїнів -1955р., також обеліск воїнам – односельцям, які загинули у Великій Вітчизняній війні (176 чол.).

За станом на 01.01.2001 р. - 449 домогосподарств - 1157 чол., з них пенсіонерів – 462 чол., дітей 180 чол.

Тут народився і похований Герой Соціалістичної праці, колишній голова колгоспу „Червона зірка” І.М. Мовчан. Генерал - майор, кандидат військових наук М.С. Тур.